|
Олександр МАКСИМЧУК - один з довгожителів Чопської міської ради. Обраний до неї вже втретє, він понад 10 років працює в земельній комісії. Нещодавно залізничники відзначили своє професійне свято, а також 150-ту річницю Львівської залізниці. З цієї нагоди Олександра Олександровича, як залізничник що пів свого життя віддав роботі в цій галузі був нагороджений Почесною грамотою Закарпатської обласної ради за значні досягнення у роботі та систематичну допомогу місту. На наше прохання розповісти про свою роботу, висловити погляди на роль депутата в місті Олександр Олександрович відповів згодою.
- Першого разу був обраний за мажоритарною системою, а два наступні рази - за пропорційною, від партії. Вважаю найкращою змішану систему виборів, у якій списки депутатів були б відкритими (відомими для людей), а «мажоритарники» балотувались від своєї вулиці, мікрорайону тощо. Бо, краще знаючи кандидатуру ймовірного депутата, виборці можуть усвідомлено голосувати. У майбутньому їм легше буде вирішувати свої проблеми, звертаючись до свого обранця.
До Вас виборці часто зверталися?
- Так, і я намагаюсь докладати всіх зусиль, щоб допомогти їм. Самокритично визнаю, що не завжди вдається зробити все для них, перешкоджають і об'єктивні обставини. Але стараюсь... Живучи у Чопі 30 років, добре знаю проблеми міста та його жителів. За ці роки наше місто перейшло в обласне підпорядкування. Цей новий «ранг» - теж показник зростання.
- Що зроблено Вами як членом земельної комісії?
- За моєю участю виконано велику роботу для затвердження генерального плану міста. Цей документ - вагомий здобуток депутатської комісії і в цілому ради. До речі, не всі міста Закарпаття можуть похвалитись таким документом. Є добрі напрацювання і в благоустрої міста. Крім того, зроблено ямковий ремонт доріг, якого я домагався на своїй вулиці. Вулиці
міста і площа озеленені, на них кроновано дерева. Тривалий час дебати точились довкола питання реконструкції міської дамби. Коли в 2003 році постало питання про те, що її слід укріплювати, але для цього слід зрубати всі насадження за дамбою, депутатський корпус «зайняв одностайну позицію - захищати зелену зону. Зрештою, добився свого. Дерева там і зараз ростуть, роблячи місто зеленішим.
- Депутатство - це більші можливості, чи, можливо, привілейований стан?
- Насамперед, це відповідальність. Ми відповідаємо перед громадою за прийняті рішення, за відстоювання їхньої позиції. В свою чергу й «безстатусним» людям небайдуже, як у раді вирішуються їхні питання. Вони самі приходять до висновку, що необхідно реєструвати земельні ділянки як для ведення особистого підсобного господарства, так І для бізнесу. Ми у цьому зобов'язані їм допомагати. А приналежність до тієї чи іншої партії не повинна відігравати особливої ролі в роботі ради. До вирішення того чи іншого питання у однієї партії може бути такий підхід, у другої - інший. А потрібно керуватися здоровим глуздом, враховувати інтереси людей. Коли ж є непримиренні розбіжності в поглядах, то вирішальною, звичайно, є позиція більшості.
- Ви раніше думали про те, щоб стати депутатом?
- Ніколи не ставив перед собою такої мети. Уперше балотувався з ініціативи свого трудового колективу. Виконуючи депутатські обов'язки, мені, як і багатьом іншим, довелось опанувати нові знання,навички, це необхідно для обгрунтованого прийняття рішень. Взагалі, в житі все слід робити виважено, зі знанням справи, щоб наламати дров.
- А як ставиться сім'я до тієї громадської роботи, яку виконуєте? За неї ж бо не платять, ачас відбирає...
- Дружина і діти розуміють мене. Здається, у них є підстави навіть пишатися тим, що їхній чоловік і батько тричі поспіль отримує довіру від громади, обираючись депутатом міської ради Чопа.
Бажаю, щоб ця діяльність приносила відчуття задоволення, а громада Вам за неї була
лише вдячна.
Діана ВАШКО
|
.gif)