|
Шаролті БОЛОВЕЦЬКІЙ вісім (!) 8 разів довіряли бути секретарем Чопської міської ради. Після виходу на заслужений відпочинок досвід роботи Шаролти Йосифівни у міській раді не один раз ставав у пригоді депутатам наступних скликань. Її знання та вміння й зараз цінують, до неї звертаються за порадою.
– Багато жителів місті добре пам”ятають ті роки, коли депутатів обирали самі виборці, адже пропоційної системи виборів не існувало. Секретар, у свою чергу, також повинен був бути депутатом. Як це впливало на Вашу роботу?
– У той час бути обраним до ради означало мати повне довір’я з боку людей. І я, до речі, завжди знаходила з ними спільну мову, дбала про інтереси кожного виборця, який звертався. Жваво проходила агітація. Ми ходили по домівках людей і спілкувались з ними, записували їхні побажання, а вже в ранзі депутатів намагались втілити в життя все те, що обіцяли. Звичайно, деяких проблем не вирішено й по сьогодні.
– Цікаво, які…
– Вони стосуються не лише нашого міста, а й, думаю, всієї держави – сміття та водопостачіння. Раніше проблемою ще була газифікація міста. (голубе паливо вдалося завести в місто повністю в 2006 році). Люди завжди вважали, що той мер, який здолає ці проблеми, буде „вічним”. Радію, що сьогодні ми як ніколи близько підійшли до розв’язання цих наболілих проблем. Місто щороку стає чистішим, ми всі це бачимо. З водопостачанням мало-помалу теж просуваємося вперед.
– Як раніше працювала міської ради?
– Постійно вівся прийом громадян, відбувалися безпосередні контакти з виборцями. Коли нашим обласним депутатом був Георгій Кірпа, він теж регулярно зустрічався з городянами. Активно працювали дворові комітети. Систематично по суботах ми приходили у двори та спілкувались із жителями. Місто було в підпорядкуванні району, тому штат працівників виконкому міської ради був усього 18 осіб.
– Які ще були обов’язки секретаря, крім депутатських?
– Окрім сесій міської ради основним було ведення засідань виконавчих комітетів. Щодо цього ми були кращими в Ужгородському районі. За досвідом по веденню виконкомів до мене приїздили з сусідніх сіл. Велика частка роботи – реєстрація шлюбів. Можу похвалитися, що мною оформлено майже половину подружніх пар Чопа. А ще виконувала функції нотаріуса, працювала з пенсійним фондом та багатьма іншими закладами. Правда, документообіг у ті часи був значно меншим, не дозволялося протягом року приймати більш ніж 50 рішень сесій, а тепер на одному лише засіданні їх виносять понад 20. Депутатський склад варіювався від 20 до 25 чоловік. Були завжди серед них і активні, і пасивні люди.
– Але ж Ви – ще й матір двох дітей…
– Як вдові з двома дітьми, справді доводилось нелегко. В мене була дуже низька, як на той час, заробітня плата. Додатково мусіла займатись перекладами, та й друзі, знайомі часто допомагали, підтримуючи в скрутну хвилину. За час роботи в раді була нагороджена почесним знаком та грамотою Закарпатської обласної ради „Почесний секретар Закарпатської області”.
– На Ваших очах місто жило і змінювалось. Як оцінюєте ці зміни?
– … Пам’ятаю часи, коли в міському парку вирувало життя. Щосуботи чопські жителі виходили туди на пікніки, приводили діток на каруселі. Не всі зміни, що відбулися відтоді, сталися на ліпше, але є безперечні здобутки. Зараз Чоп набув іншого вигляду, він має гарний, європейський центр. До того ж тут відбуваються грандіозні святкування Дня міста, чого раніше ніколи не було. Колись ми гучно відзначали Перше травня, а також День перемоги, річницю революції. Ці свята на рівні держави відійшли в минуле, але слід визнати, що й люди стали іншими. Та це все вже історія... Я вдячна долі, що мені доводилося віддати багато енергії і вміння рідномі місту, попрацювати на благо його жителів.
– Я ж дякую Вам за це інтерв’ю.
Розмовляла Діана ВАШКО
|
.gif)