|
Хто з хлопчаків не мріяв, як виросте, взяти до рук справжнього автомата чи кулимета, щоб бути схожим на героїв кінострічок, здатних захистити себе, свою родину і Батьківщину від ворога! Коли приходить час юнацької зрілості, то переважна частина, зокрема ті, хто здоровий, мають змогу втілити мрію. Армія для них стає справжньою школою життя і тисячу разів неправими є ті, хто радить „заочно” проходити цю „школу”.
Для героя нашого матеріалу Василя ПАДЕНИЧА Збройні Сили стали більше, ніж школою. Вони – його доля та свідомий вибір, і чи не тому сьогодні командування військової частини Т-0300 вважає його одним із кращих, ставить у приклад іншим військовослужбовцям. З нагоди свята Збройних Сил України ми зустрілись з одним з кращих військових цієї частини та дізнались про його життя.
Стати військовим Василь Паденич, який народився і виріс у селі Верховина-Бистра Великоберезнянського району, мріяв з дитинства. Батьки, знаючи про вибір сина, раділи за нього. Дорогою до мети довелося брати життєві висоти одну за іншою…
Першою з них стало навчання в Великоберезнянському СПТУ, по закінченні якого здобув спеціальність «тракторист-машиніст». Фах механізатора дуже допоміг під час проходження строкової служби в залізничних військах, адже проходив її у частині Т-0300 саме на посаді тракториста.
Командування частини помітило добросовісного солдата, і після завершення строкової служби запропонувало служити за контрактом. Тож наступною висотою Паденича стала школа прапорщиків, після закінчення якої був призначений командиром взводу охорони мостового окремого загону, що дислокується в місті Чоп.
З перших днів молодий прапорщик працював над удосконаленням своїх професійних навичок. Велику допомогу в його становленні надавали йому командир частини та начальник штабу частини. Вже через кілька місяців служби Василю Паденичу можна було доручити будь-яке завдання і бути впевненим у належній якості його виконання. За короткий термін молодому прапорщику вдалося згуртувати колектив. У разі потреби займався з окремими військовослужбовцями у вільний час. Заняття будує таким чином, щоб досягти розуміння кожним військовослужбовцем свого завдання, А вони перед взводом охорони стоять не прості.
– Підібрати склад патруля та підготувати його до несення служби, створити для особового складу добрі умови – ось моє головне завдання, – вважає Василь Паденич. І ставиться він до своїх обов”язків саме так. За підсумками навчання кращим серед окремих взводів першого об’єднаного загону визнано взвод охорони, яким командує прапорщик Василь Паденич.
Багато думає старший прапорщик і над тим, як зміцнити військову дисципліну та правопорядок у взводі. Для цього використовує різноманітні засоби, заохочуючи особовий склад до найкращого виконання службових обов‘язків. Зокрема, запроваджив персональну оцінку дисципліни кожного військовослужбовця. У цьому колективі склалася атмосфера нетерпимості до правопорушень.
Четвертою висотою, взятою Паденичем, стало створення міцної сім”ї. Разом із дружиною нині виховують двох донечок.
Василь Паденич вперше ще у 2001-му нагороджений відзнакою «60 років першій гвардійській Варшавській залізничній бригаді». В тому ж році йому вручили медаль «10 років Збройним силам України».
Умілому військовослужбовцю, якого командування частини ставить у приклад серед офіцерів особового складу, 36 років. Рівно половину з них віддав Українським Збройним Силам. Їм чесно служив дотепер, так само служитиме й надалі.
Діана ВАШКО
|
.gif)