С. Глазова:                   «Через мої руки пройшли два покоління»

Коли Світлана Павлівна розпочинала свою професійну кар’єру, потрапивши за направленням після закінчення вузу до Чопського пологового відділення Ужгородської районної лікарні, то була єдиним лікарем-акушером на місто Чоп і 8 навколишніх сіл. То був 1960 рік. Загалом на весь Ужгородський район було всього-на-всього 3 лікарі з таким, як у неї, профілем. Тому приймати роди доводилося часто. Загалом за роки що пропрацювала в пологовому будинку Чопа прийняла більше 7 тисяч родів. 
– Впевнена, що через мої руки пройшли два покоління чопівців, – розповідає Світлана Павлівна. – Віддала цій справі 25 років. Залишалася на посаді, поки наше пологове відділення не закрили. Увесь час працювала без мікропедіатра, тобто після народження доводилось оглядати дитину самій. В разі потреби на допомогу завжди приходив тодішній районний педіатр Л.С. Гурковський. 
– Медицина в часи моєї молодості була відмінною від тієї, що маємо сьогодні, насамперед тим, що була безоплатною, – додає Глазова. – Всі медикаменти надавались без копієчки грошей. Тепер народження дитини обходиться батькам дорого.

Її загальний лікарський трудовий стаж дорівнює рівно півстоліття! На труднощі не нарікає. Каже, щоправда, що патології у вагітних траплялися в усі часи: у середньому до 50%. Серед ускладнень були такі як анемія, зоб, хвороби серця, гестози другої половини вагітності. 
– Пригадую один страшний випадок, – продовжує Світлана Павлівна. – Мені зателефонували з лікарні і сказали, що у вагітної жінки почалась кровотеча. Я, не гаючи часу, взяла з собою трьох медсестер, у яких була сумісна з породілею група крові, і ми почали пряме переливання крові. Жінку і дитину врятували». 
Зараз Світлана Павлівна працює підлітковим гінекологом. До неї часто звертаються юні неповнолітні мами. Переважно це представники ромської народності. Лікар розповідає, що вони зазвичай вагітніють в дуже юному віці, коли організм жінки ще не підготовлений до народження дитини.
– Якщо брати дані по Ужгородському району, у 2008 році в мене на обліку було 50 неповнолітніх вагітних, у 2009-му – 37, – продовжувала Світлана Павлівна. 
З молоддю регулярно проводиться просвітницька робота. Щороку по два рази виїжджаю у всі школи району, в тому числі м.Чоп. Зустрічаюсь із дівчатами, проводжу бесіди щодо шкоди першого аборту, інфекційних захворювань, оглядаю школярок. На жаль, із деякими з них важко спілкуватись через мовний бар’єр: багато дітей володіють виключно угорською мовою. В школі № 1 м.Чоп щороку 1 жовтня проводимо день боротьби зі СНІДом.
У Глазової С.П. двоє доньок і стільки ж онуків. Раніше, будучи єдиним у районі гінекологом-акушером, Світлана Павлівна не могла приділяти дітям достатньо уваги, тож тепер компенсує упущене, допомагаючи доглядати онуків. Намагається проводити з ними якомога більше часу, дбати про них. Жодна з доньок не захотіли йти в лікарі. Відмовлятися від повноцінного відпочинку, сну, коли йдеться про здоров’я і життя людей, і коли часто все вирішують години та хвилини – не всім така перспектива до душі.
Світлана Глазова давно могла б відпочивати на пенсії, та ця професія, якій вона віддавала себе протягом 50 років не може дозволити їй просто так піти. У неї залишаються і бажання, і сили працювати. Тож продовжує добросовісно робити те, що знає і вміє.
На День медичного працівника Світлана Павлівна бажала всім колегам-лікарям бути відданими своїй професії, любити її. Без цього, впевнена, робити в медицині нічого. Залишається побажати й нам усім, щоб на життєвій дорозі кожного траплялися саме такі лікарі, як Глазова. Тоді воно, життя, буде здоровим як фізично, так і морально.

Як стало відомо редакції газети „Чопський вісник”, днями колектив лікарні отримав приємну звістку про збереження статусу стаціонарного медичного закладу та ключі від нового автомобілю швидкої допомоги.
Напередодні свята всіх медиків, головного лікаря Вузлової лікарні Андріканича Йосипа Івановича було нагороджено знаком „Почесний залізничник” України. Ця винагорода стала гідною оцінкою послідовної, важкої та наполегливої роботи. Приєднуємось до всіх привітань, які звучали цими днями на Вашу адресу, шановний Йосип Іванович. Зичимо вам міцного здоров'я, оптимізму і нехай ваша наполеглива праця й надалі буде запорукою здоров'я громадян!