|
|
|
16.01.12 |
|
Чопська загальноосвітня школа І-Ш ст. № 1.
Чопська загальноосвітня школа І-Ш ст. № 1 – наша рідна школа, в якій проходять найкращі роки мешканців маленького та чудового містечка Чоп. Історія нашої школи розпочалася в далекому 1945 році. Тоді вона мала статус залізничної неповної середньої школи № 23 станції Чоп Львівської залізниці. Першим директором була Марченко Фаїна Миколаївна. Після неї на посаді директора працювали Саутін В.Ф., Колесник П.І., Марченко Н.Г., Сентипак Й.Й. Навчання у школі проводилося угорською та російською мовами.
З 11 вересня 1952 року школу очолив Кадар Степан Васильович. Він займав посаду директора до 1982 року. Степан Васильович був директор від Бога. Красивий, інтелігентний, розуміючий. Його поважали батьки, вчителі, учні. В 1953 році школа отримала статус середньої, а в 1960 році школа перейшла у підпорядкування відділу освіти Ужгородського району і отримала назву СШ № 1.
З 1982 року по 1985 рік директором школи була Теребіна Тетяна Петрівна – людина принципова, вимоглива, розумна.
А потім на цілих 17 років з 1985 року по 2002 рік посаду директора школи займав Марухнич Борис Іванович, який з розумінням ставитися до проблем як вчителів, так і учнів. Борис Іванович почав з вчителя музики, але любов до школи, до своєї роботи дала йому змогу стати на чолі педагогічного та учнівського колективів.
З 2002 року школу очолює Цар Галина Василівна. Під її керівництвом відбулись значні зрушення в питанні благоустрою школи. Відновлено безкоштовне харчування для дітей пільгових категорій. Вчителі та учні школи завжди знаходили підтримку в лиці свого мудрого директора. Школа завжди пишалась своїми традиціями. На протязі багатьох років ЗОШ № 1 була базовою з питань фізичного, військово-патріотичного та естетичного виховання.
1960-1980 роки запам’ятались спортивними досягнення. Вчитель фізичної культури Ляльо
Микола Івановичвивів вивів спортивне життя школи на рівень кращої в Ужгородському районі та Закарпатській області. В 1965 році команда дівчат-волейболісток стала призером першості України з волейболу.
З 1976 року в школі почала свою роботу піонерська прикордонна застава ім. Івана Стрельникова. Кожний рік прикордонники і учні школи проводили змагання з військово-спортивної гри «Зарниця». В 1983 році Чопські зарничники здобули перемогу в УП республіканському фіналі всесоюзної гри «Зарниця», що проходив в місті Рівне. Загін також приймав участь у змагання в місті Москва. Керівник загону Дей Леонід Лукіч. Традиції зарничників дотепер продовжують юні, друзі прикордонників, що займаються у гуртку «Зелені берети» під керівництвом Станкул Олександра Івановича.
Більш 30 років в школі проводиться конкурс художньої самодіяльності. Учні з задоволенням готують виступи по таким номінаціям: художнє читання, інсценування, пісня та танець.
Вже 18 років під керівництвом вчителя Станкул Ольги Василівни випускається шкільна настінна газета «Нафаня». Редакторами газети в різні роки були: Павлова Анна, Кашуба Тетяна, Артюхіна Олександра, Цар Ольга, Соліган Інга. Газета «Нафаня» приймає участь у Всеукраїнському національному конкурсі шкільних газет, в якому вже кілька разів ставала найкращою.
Учні та вчителі школи приймають участь у загально міських заходах з вшанування пам’яті жертв
голодомору, Чорнобильської катастрофи, святкування Різдвяних свят, участь у мітингу до Дня Перемоги та інше. В школі завжди працювали вчителі, віддані своїй справі. Марухнич Борис Іванович в 1988 році був делегатом Всесоюзного з’їзду працівників народної освітив Москві.
Лапіній Валентині Всеволодівні в 1982 році було присвоєно звання «Відмінник народної освіти», а в 1985 - нагороджено Почесною грамотою Президіума Верховної Ради УРСР.
Ми пишаємось і досягненнями своїх учнів. Більшість випускників школи успішно продовжують навчання у вищих навчальних закладах, працюють в різних сферах діяльності України.
Гордістю нашої школи є тепер вже випускниця 2004 року – Штефанець Марія, випускниця Київського Славістичного університету. У 2003 році Марія Штефанець перемогла у Всеукраїнському конкурсі знавців англійської мови і була запрошена на рік до Америки за програмою обміну «Американська рада». В Америці Марія була удостоєна срібної нагороди президента Дж. Буша за безкоштовне навчання бідних дітей англійської мови.
Артюхіна Олександра, випускниця школи 2008 року, за підсумками 2011 року увійшла в п’ятірку найкращих студентів-журналістів України.
Сьогодні Чопська загальноосвітня школа 1-Ш ст. № 1 Чопської міської ради Закарпатської області – школа з української мовою навчання. Вона розміщена у триповерховому будинку по вулиці Шкільній,12. У 2011-2012 навчальному році у школі навчається 564 учня у 24 класах.
Нині школу очолює Демчик Євгенія Іванівна. Євгенія Іванівна на цій посаді шостий рік. Починала вона з учительки початкових класів, потім стала викладати історію в старших класах, наступна сходинка – завуч школи, а з березня 2006 року Євгенія Іванівна очолила педколектив. Заступником директора з навчально-виховної роботи працює Сас Іванна Іванівна, а заступник директора з виховної роботи – Бондарчук Інна Анатоліївна.
Педагогічний колектив складається з 50 вчителів. У школі 4 вчителя-методиста, 18 старших вчителів, 30 вчителів вищої категорії, 6 вчителів першої категорії, 3 вчителя другої категорії і 1 вчитель-спеціаліст. Школа має всі необхідні профільні кабінети, спортзал, їдальню. За останні роки значно покращився естетичний вигляд класних приміщень, коридору, зміцнилася матеріально-навчальна база.
Школі вже 67 років і життя продовжується. І ще багато випускників школи будуть з гордістю говорити: «Ми вчилися в Чопській школі № 1!»
Директор: Демчик Євгенія Іванівна
Адреса: м.Чоп, вул.Шкільна, 12
тел. 711162, 711434
|
|
|
16.01.12 |
Будинок культури міста Чоп
Кожна гарна історія повинна мати свій гарний початок. І нашу нинішню розповідь цілковито можна віднести до різновиду гарних, адже історія ця — про Творчість: Творчість в усіх її проявах, Творчість величну і самовіддану, Творчість, що йде з самої глибини душі. Історії про Творчість (а в нашому випадку — про її прихисток, міський Будинок культури) не можуть бути нічим іншим, як історіями про найгарніше і про найдорогоцінніше, чим обдарувала людину природа. Адже саме можливість творити й удосконалюватись, з кожною хвилиною і з кожним днем ставати все кращими і все ближчими до пізнання вічності, хоч на мить робити світ добрішим і світлішим перетворює звичайну маленьку і сповнену пристрастей людину на Людину з великої літери.
Наша гарна історія і початок має гарний, сягаючи 1954 року минулого століття. Це був рік першого повоєнного десятиліття, коли вже завершилась відбудова зруйнованих жахливою і кривавою війною надбань людства. Рік, коли, оговтавшись від нанесених війною ран, людство вже мало можливість ці надбання тільки примножувати й розвивати. Не оминув цей процес і Чопа, котрий на той момент уже успішно жив у складі Радянської України. Всі першочергово необхідні для задоволення матеріальних, тобто тілесних потреб, установи та організації в місті тоді вже працювали. Але ж відомо: не хлібом єдиним живе людина, і для повноцінного її розвитку, духовного та культурного в тому числі, умови також повинні бути створені. Виходячи з цієї тези, саме в 1954 році в експлуатацію був зданий Будинок культури залізничників.
На той час і протягом ще довгих років Палац культури працював у відомстві Лвівської залізниці. Та це й не дивно: Чоп завжди мав славу міста залізничників, які, серед іншого, опікувались також і культурним обличчям міста. І від початку створення і старту роботи, Будинок культури вже кілька десятиліть є справжньою колискою творчості, осередком культури і можливістю для розвитку творчих здібностей кожного із жителів міста.
В різні роки керівництво всіма творчими процесами в Будинку культури здійснювали різні директори. У керма клубу стояли відомі в Чопі особистості, як то В’ячеслав Іванович Малінін, Григорій Моїсеєвич Ліфшиц, Геннадій Іванович Степанов, Катерина Марківна Хризман, Ольга Іванівна Плішка, Галина Степанівна Надь... Але хто би з цих людей не опікувався життям і діяльністю Будинку культури, всіх їх об’єднувала одна мета: зробити все можливе для того, аби культурне життя Чопа постійно вирувало, аби кожен, хто хоче і може, мав можливість вдосконалюватись із допомогою професіоналів, які працювали і працюють в клубі. І кожен з керівників свого часу таки зробили свій вагомий внесок в цю благородну і величну справу на благо Чопа...
На момент введення Палацу культури в експлуатацію тут була розміщена глядацька зала, розрахована на майже пів тисячі поціновувачів мистецтва. Роботу ж з виховання творчої молоді проводили дитяча балетна студія, в якій мали змогу займатись хлопчики та дівчата; тут же функціонувала дитяча музична студія (тоді ще в місті окремої музичної школи створено не було). Згодом у клубі були створені танцювальні гуртки, зокрема, гурток народних танців і гурток танців бальних, а також окремий танцювальний колектив “Молодість” (керівник — Ольга Іванівна Плішка).
Від самого початку просвітницьку функцію виконувала бібліотека, відкрита при Будинку культури, де бажаючі мали змогу ознайомитись з усіма новинками літератури і періодики. Довгий час бібліотекарем працювала Марія Петрівна Мартиненко, яку відвідувачі називали взірцем справжнього бібліотекаря. Ця освічена і високоінтелектуальна жінка завжди була в курсі новинок у літературі, знала літературні смаки кожного, хто приходив за черговою книжкою. Свого часу на базі бібліотеки працював і клуб любителів книги, які регулярно збирались для проведення творчих вечорів, присвячених пам’яті того чи іншого літератора. Прийти на вечір міг кожен, кого цікавили життя та творчість видатних митців минулого — Василя Шукшина, Костянтина Паустовського, Михайла Булгакова, Олександра Блока, Марини Цвєтаєвої, Володимира Висоцького. Паралельно проводились обговорення новинок літератури, що з’являлись на сторінках періодичних видань, тож кожен ішов з вечорів з новими знаннями і враженнями.
Кожного дня з самого ранку Будинок культури відчиняв свої двері для тих, хто регулярно приходив сюди, аби займатись співом, танцями, музикою і творчістю загалом. Тут проводили роботу декілька хорів, як то хор хлопчиків “Дружба”, відомчі хори залізничників і міліції, ансамбль пісні й танцю “Струмочок”. Став клуб домом і для вокального ансамблю “Росинка”, який здобув для Чопа неабияку славу — коли став лауреатом Всесоюзного конкурсу вокальних ансамблів. Творчим натхненником і головним керівником усіх, хто любив спів і приходив задля цього до клубу, була Катерина Марківна Хризман.
Серед іншого, проводили роботу в клубі і духовий оркестр, і агітбригада “Ровесник”, яка згодом стала театральною студією під керівництвом Галини Степанівни Надь, і самодіяльний драматичний театр.
Результати важкої і кропіткої, але натхненної і цікавої роботи, гуртківці і учасники колективів демонстрували на місцевих концертах і обласних конкурсах; під час конкурсів художньої самодіяльності, де отримували перші нагороди; на традиційних святах на стадіоні і під час відзначення щорічного свята Дня залізничника. Кожного літа залізничниками також організовувались свята на Латориці.
Виїжджали з виступами колективи Будинку культури і за кордон, в Угорщину і тодішню Чехословаччину, активно і регулярно виступали для жителів навколишніх сіл. Більше того, у зв’язку із близькістю Чопа до кордону, саме наше місто кожного року ставало господарем інтернаціональних вечорів “На орбіті дружби”, в яких брали участь представники різних країн.
Одночасно з тим, Будинок культури не тільки став головним місцем виховання і розвитку творчої молоді, але і майданчиком для виступу артистів і колективів величезного масштабу. Так, на сцені клубу перед жителями Чопа свого часу давали спектаклі артисти відомих драматичних театрів і театрів ляльок, тут проходили циркові вистави і виступи хорів. Принагідно спілкувались місцеві мешканці з акторами кіностудії імені О. Довженка, зокрема, Борисом Брондуковим та Іваном Гаврилюком; з відомим письменником і поетом Феліксом Кривіним; з усесвітньо знаним художником Йосипом Бокшаєм. А ще — слухали в Будинку культури Людмилу Гурченко, Йосипа Кобзона, Марка Бернеса, Аллу Пугачову, Майю Кристалінську, гурт “Зємлянє” та угорський гурт
“Неотон”, дивились вистави московського музично-драматичного циганського театру “Ромен”. Все це було можливим завдяки вдалому географічному розташуванню Чопа: митці їхали через місто на гастролі, а коли зупинялись тут, їх одразу ж і запрошували з виступом до клубу. Такі концерти були спонтанним і незапланованим явищем, але дарували жителям міста багато приємних хвилин і спогадів.
Та не тільки до занять творчістю пристосований Будинок культури в Чопі, але і для відпочинку.
Свого часу бажаючі мали можливість прийти сюди пограти в більярд або в шахи, відвідати черговий сеанс кіно. Багато хто з жителів міста ще пам’ятає, що саме в клубі колись працював кінотеатр, в якому демонструвались документальні та художні фільми, а кожної неділі відводилось по дві години на дитячий кіносеанс. За потреби ставав Будинок культури і місцем проведення урочистих зібрань, і сценою для веселої гри КВН, і прихистком для випускників, які проводили тут свої прощальні випускні вечори.
Сьогодення.
Сьогодні в Будинку культури творче життя триває, не зупиняючись ні на мить. Вже більш, як п’ятнадцять років тут вчить дітей танцю Тетяна Іванівна Ковач — керівник і головний генератор народного ансамблю сучасного танцю “Арабеск”, який виховав не одне покоління талановитих і обдарованих танцюристів. Постійно їздять на різноманітні змагання і здобувають призові місця учасниці ще одного танцювального колективу — народного клубу східного танцю “Наргіс” під керівництвом Тетяни Іванівни Загорної.
У планах нинішнього директора клубу Валерії Василівни Тимші — відкриття все нових гуртків і секцій для цікавого і корисного дозвілля дітей, для розвитку їх творчих здібностей і нахилів. Так, у Будинку культури відкрито набір у хореографічний гурток “Браво”, керівник якого планує працювати з дітьми над постановками театралізованих танцювальних номерів.
Проводиться в Будинку культури і робота з людьми похилого віку. Так, уже протягом багатьох років, а саме з 1988, активну участь у творчих процесах, підготовці до міських свят і вечорів, беруть учасники Клубу ветеранів війни та праці. Не зважаючи на поважний вік, члени клубу – молоді душею, вони люблять жити і творити, спілкуватись і цікаво проводити час. Клуб ветеранів війни та праці налічує 46 учасників, а незмінним керівником організації з 1992 року є учасник Великої Вітчизняної Війни, колишній залізничник Володимир Маркін. Саме із цих людей, загартованих і перевірених часом, складається і хор ветеранів, яким довгий час керував Андрій Гайналій. Хор ветеранів – бажаний гість на багатьох концертах, в репертуарі хору є народні пісні, пісні часів ВВВ, пісні народів-побратимів.
Вже тривалий час проводить роботу в будинку культури і вокальний гурток, де всі охочі до співу мають змогу розвивати співочі таланти, виконуючи естрадні, народні або дитячі пісні. На етапі створення — гурток фотосправи, в якому професійний фотограф вчитиме бажаючих техніці фотографії, компонуванню й опрацьовуванню фото.
Набір триває і в гуртки декоративно-прикладного мистецтва, котрі функціонують нині в Будинку культури. У гуртку з керамічної справи діти матимуть можливість оволодіти різними техніками ліпки, власноруч виготовлятимуть вироби з глини. В гуртку “Умілі ручки” для дітей проводиться навчання з пошиву іграшок, створення різноманітних виробів з бісеру, вишивання стрічками. А опанувати техніку малювання та виконання художніх робіт, писанкарство, тісто пластику (виготовлення зліпків із соленого тіста для картин), навчитись робити листівки і об’ємні вироби зі стрічок школярі зможуть у художньому гуртку.
... За законами логіки кожна гарна історія має як гарний початок, так і гарне закінчення. А от за законами життя все буває зовсім по іншому: гарна історія, як виявляється, може бути безкінечною. От і нашу історія — про творчість, культуру, натхнення, постійне вдосконалення і духовне зростання — життя наразі все продовжує писати. І не завершиться ця історія, так само, як і не припиниться життя Будинку культури, поки людина матиме бажання і намагатиметься пізнати себе і навколишній світ через призму Творчості. Творчості, займатись якою і долучатись до якої має можливість кожний мешканець Чопа — у місцевому Будинку культури, двері котрого відкриті для всіх бажаючих.
Директор: Тимша Валерія Василівна
Адреса: м.Чоп, вул.Головна, 37,
тел. 0312 71 11 70
|
|
|
16.01.12 |
Чопська загальноосвітня школа І-ІІІ ст. №2
Чопська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 2 Чопської міської ради Закарпатської області – школа з угорською мовою навчання. Розпочала свою діяльність у 1945 році. Тоді була відкрита семирічна школа у приміщеннях Чопської ЗОШ №1.
У 1953 році 8 класів переходять у нову школу за адресою вулиця Миру 13.
1960 рік – семирічна школа реорганізована в середню школу
1964 рік – школа перейшла з підпорядкування Львівської залізниці у підпорядкування Міністерства освіти
У 1968-1969 навчальних роках розпочата добудова десяти класних приміщень, спортивного залу та їдальні. Велику допомогу у будівництві школі надавав тодішній голова міської ради Гладков В. та голова батьківського комітету Балог Б. На початку 1980-х років будівництво було завершено.
За період існування школи змінилось чимало директорів серед них: Анталовський В.В, Шкотняр Й.Л., Паладі І.І., Шитев О.Й., Финеш Е.М.
У 2005 році Чопська ЗОШ І-ІІІ ст.. №2 підпорядковується Чопській міській раді. З того моменту в історії навчального закладу розпочався новий період. За сприянням міського голови Цар Г.В та депутатського корпусу школа перейшла на автономне опалення, учні отримали майданчик для урочистих заходів, учні 1-4 класів та діти із малозабезпечених сімей харчуються за рахунок бюджету міста.
З 1999 року керівництво школою здійснює Мага В.В. Переважна більшість випускників школи
продовжує навчання у вищих навчальних закладах. За останні роки значно покращився естетичний вигляд класних приміщень та зміцнилася матеріально-навчальна база школи.
Школа має комп’ютерний клас, спортзал, їдальню.
У 10-11 класах запроваджено профільне навчання із філологічним та універсальним профілями.
В навчальному закладі функціонують різноманітні гуртки: краєзнавчий (керівник Лефко Я.Я.), математичний (керівник Сабо М.В.), англійської мови (керівник Лукач Ж.В.), ляльковий театр (керівник Ковач-Буркуш Є.С.), юних інспекторів руху (керівник Комоні Л.Л.), спортивний (Півсе Ф.Ф.), стрілецький (керівник Тирук М.І), військового-патріотичного виховання (керівник Тирук М.І.). Вчителем історії та географії Лефко Я.Я. створений краєзнавчий музей.
Вчителі школи Дебрецені О.О, Балог О.О., Кун Ж.З., Буркуш А.А., Мага В.В., Пинзеник М.М., Капко Л.М. перекладають та пишуть підручники для угорськомовних шкіл Закарпатської області.
У 2011-2012 навчальному році у школі навчається 370 учнів у 21 класах. За 55 річну історії школи навчальний заклад закінчили випускники відмінники: з золотою медаллю - 35 учнів, з срібною медаллю 31 учень та 60 випускників закінчили 9 клас з відзнакою. Серед наших випускників є відомі та знані люди: Берцик Петро - доктор астрономічних наук, директор астрономічного інформаційного центру АН України, Балог Йосип - доктор хімічних наук, Кун Степан кандидат хімічних наук АН України, Роман Василь головний онколог м. Санкт-Петербург, Товт Юрій – протягом багатьох років був міським головою нашого міста, Буркуш Арпад – протягом 6 років працював вчителем фізики, на даний час є заступником міського голови, Кун Федір – стоматолог, працює в Угорщині, Гегедуш Аттіла - травматолог в Німеччині, Ковач Гейза - редактор телеканалу «Тиса 1», Дебрецені Мигаль - головний редактор угорського національного телебачення, Ур Лайош - кандидат філологічних наук УжНУ, Берта Елеонора - кандидат філологічних наук, Черничко Степан - кандидат філологічних наук, проректор Закарпатського угорського інституту ім. Ференца ІІ Ракоці.
На даний час школу очолюють:
Мага В.В. – директор, 1966 року народження, вчитель історії, педагогічний стаж 23 роки, вчитель вищої категорії, «вчитель-методист».
Кун Ж.З. – заступник директора з навчально-виховної роботи, 1964 народження, вчитель біології, педагогічний стаж 28 років, вчитель вищої категорії, старший вчитель.
Кочмар Г.Й. – заступник директора з навчально-виховної роботи, 1981 року народження, вчитель образотворчого мистецтва, музики, художньої культури та фізкультури, педагогічний стаж 10 років, вчитель першої категорії.
Директор: Мага Василь Васильович
Адреса: м.Чоп, вул. Миру, 13,
тел. 71-14-62, 71-13-03
|
|
|
Про небезпеку кору попереджають в районній санепідемстанції |
|
16.01.12 |
|
Завідувач епідеміологічним відділом Дз Ужгородської районної санепідемстанції Байда Г.М. розповіла про небезпеку, яка чатує на Закарпатців. Про те, що в Україні слід чекати епідемії кору, медики говорять давно, вважаючи що причина – у масовій відмові українців від щеплень.
Заради справедливості варто сказати,що кір сьогодні лютує по всій Європі. У порівнянні з 2010 роком в 2011 році кількість хворих виросла на 276%. Причому спалахи хвороби зареєстровані у більшості країн Євросоюзу. Експерти ВООЗ прогнозують, що справжня хвиля захворювання охопить нашу країну в поточному році. На жаль, прогнози ці справджуються.
|
|
|
|
|
Хто на сайті?сторінку переглядають: 22 гостей
|
.jpg)
.gif)