|
Коли Цар не царює, а об’єднує |
|
07.04.10 |
|
К о л и Ц а р н е ц а р ю є, а о б ’ є д н у є
Лариса МАРЧУК
Залізнична станція Чоп – західні ворота України, важливий транспортний вузол на кордоні з Угорщиною та Словаччиною. Прибулого сюди співвітчизника часто запитують: «Скажіть, а як там в Україні?». Настільки віддаленими почуваються мешканці Чопа від української громади. Така ситуація виникла ще за часів Радянського Союзу: станція Чоп була режимним об’єктом. В’їзд до Чопа було дозволено тільки за спеціальними перепустками. А через станцію проходило до 60 мільйонів тонн вантажів на рік. Територія Чопа, наче величезний вокзал: земля покраяна залізничними коліями, автомобільними дорогами міжнародного сполучення. Попри те останніми роками Чоп помітно змінюється, стає затишнішим і, наскільки це можливо, комфортнішим для проживання восьмитисячної громади. 2003 року Чоп одержав статус міста обласного підпорядкування.
|