На Святвечір, під вечірньою зорею…

Кожен регіон України має власні традиції святкування Різдва. Вони складалися століттями і дуже добре, що продовжують жити в сучасній Україні. Про те, як готувалися до свята та зустрічали його, розповідають представники Закарпаття, Тернопільської та Львівської областей, у життя яких Чоп став другим рідним домом.

                                                       Посіяли зерна доброти
Для нашої сім’ї Різдво завжди було особливим святом, адже на Святвечір збирається докупи вся родина у рідній хаті на Львівщині. На столі обов’язково повинні бути 12 пісних страв, серед яких голубці з тертої бульби, рису та грибів, кутя, струцень (різдвяний хліб), капуста з грибами, мед, часник, вареники з картоплею і капустою, та інші. Господар з сином або онуком бере сніп із вівса, стукає в двері і, промовляючи „Святий вечір іде до апс!”, заносить його до хати, кладе на стіл. Поруч кладуть струцень, замотаний у рушничок. Запалюємо три свічки, промовляємо молитву. Все це робиться, коли на небі засяє перша зоря. У молитві вся суть цієї вечері. Ми це знаємо точно, бо ж чоловік був із родини священиків, в якій свято додержувалися всіх традицій. Ми ж у своїй сім’ї намагались їх продовжувати. Обов’язково худоба повинна була бути ситою- приситою. Господар годував її тоді самим найкращим.